Ми всі – одне ціле

Уявіть собі зелений гірський край, по якому невеличкими селищами розкидані дерев’яні будиночки. А якщо податися далі, то побачите море і рибацькі човники. Тут живуть звичайні люди з буденними проблемами. Живуть, навіть не підозрюючи про існування муші – химерних створінь, що співіснують разом із рослинами і тваринами: «Ані живі, ані мертві, ні добрі, ні злі, ні на що не схожі, вони зустрічаються у різних подобах». Та є і ті, хто їх бачить і знає їхню природу – це мандрівні мушіші. Одним із таких є Ґінко – чоловік із дивною зовнішністю: срібним волоссям і зеле- ними очима. Муші часто завдають прикрості людям, але, як вважає мушіші, в тому немає їхньої вини – це лише частина віковічного плину життя.

Ґінко самотньо блукає світом, маючи при собі лише дерев’яний наплічник із різним начинням, притаманним його професії: всілякими порошками та травами. Натрапивши на людину, що зазнала неприємності від невидимого для неї створіння, мушіші допомагає вирішити проблему. Це стосується і самих муші: коли у них стаються якісь негаразди, чоловік теж намагається зарадити.

Цікаво, що світооснова аніме «Мушіші» дуже нагадує Японію епохи Едо, тільки без політичних вкраплень. Прототип мушіші – це тогочасні мандрівні аптекарі, які так само носили за плечима коробки з ліками і подорожували селищами, продаючи трав’яні порошки простим людям.

Отож, усе життя Ґінко проводить у дорозі, зустрічаючи на своєму шляху різних людей. Кожний епізод – це одна окрема історія з його мандрів. Часом доля приводить мушіші до дружніх родин, де з полегшенням зустрічають його пропозицію про допомогу, та трапляються і моторошні ситуації, де його втручання зовсім небажане.

Найцікавіше у головному герої те, що він часто відступає на другий план, відіграючи роль стороннього спостерігача. Ґінко виступає містком між світом муші та людей і прагне, щоб вони порозумілися між собою. Він наче науковець вивчає кожне незвичайне створіння, намагається розібратися в особливостях його поведінки та застосувати ці знання на практиці.

«Мушіші» – аніме філософське, дещо меланхолійне, як і сам Ґінко, однак у сюжеті чимало гумору, а розв’язки подій здебільшого неможливо передбачити. Не обійшлося і без «постійних» персонажів: зокрема, лікаря Адашіно – друга Ґінко, який не здатен бачити муші, але відчайдушно намагається наблизитися до невидимого світу, купуючи всілякі дивацькі речі із рук мушіші. І цей герой задуманий не просто так: як і кожна історія, розказана протягом аніме, він стверджує, що всі ми – частинки одного цілого. Ким би ти не був – муші чи людиною, а кожен живе за своїми правилами, до чогось прагне. Тож варто не робити поспішних висновків і намагатися порозумітись.

Спокійну та невимушену атмосферу створює чудовий музичний супровід, а тексти опенінгів, як не дивно, написані англійською. Промальовка також досить цікава. Навколишні пейзажі зображені до найменших дрібниць: із легкістю можна розрізнити, як тріпотить найменший листочок та як виграє на ньому різними барвами крапля води. На противагу природі люди змальовані значно простіше, але завдяки вдало підібраній кольоровій гамі та чітким обрисам чудово вписуються у загальну картину.

Аніме є екранізацією однойменної манґи Урушібара Юкі, що побачила світ у 2000-ому році. Наразі воно нараховує два сезони і один спешл, а продовження анонсують на осінь 2014 року.

«Мушіші» з японської українською переклав Мінус-один, додавши до субтитрів хороші пояснювальні коментарі незрозумілих моментів. Згодом увесь аніме-серіал озвучили фандабери Gwean & Maslinka. Хоч Японія і далеко від нас, та завдяки нашим власним «мушіші» ми маємо змогу її споглядати і розуміти.

Автор:
Пронько Оксана

Ми всі – одне ціле [Текст] / О. Пронько// Світ фентезі. – 2014. – №7-8(10-11). – С. 26 – 27.